Life by You
design the life of your dreams
ЛІТЕРАТУРА

Генрік Сенкевич - Філантропічна діяльність

Генрік Сенкевич з'являвся скрізь, де порушувалася справедливість.

автор   писавa Anna Nogaj / Аннa Ногай  2017

 

Генрік Сенкевич з'являвся скрізь, де порушувалася справедливість. Насамперед, він надавав фінансову допомогу своїй сім'ї.

Допомагав хворим, жебракам, друзям і людям, абсолютно йому не знайомим. Брав участь у різних благодійних акціях, намагаючись допомогти тим, хто найбільше цього потребував. У Зверненні у справі вжеснінських жертв письменник захищав дітей, до яких у Великій Польщі погано ставилася пруська влада, і намагався домогтися для них необхідних коштів. Крім того, він просив про фінансову допомогу для голодуючого населення Царства Польського у Відкритому листі до поляків в Америці. Не забув він також і про випускників шкіл і студентів, яких фінансово підтримував, будучи членом і покровителем Краківського Комітету з Надання Допомоги Пораненим і Голодним Полякам за Російської Влади.

Письменник також допомагав нужденним за допомогою читань. На одній із зустрічей він, наприклад, читав оповідання "За хлібом", а зібрані кошти виділив на Сільськогосподарські Поселення (виховні заклади для хлопчиків-злочинців). Гроші, зібрані під час читання Американських новел, призначив на підтримку магазинних суб'єктів. А завдяки читанню Подорожі до Афін допоміг Товариству Братньої Допомоги студентів університету. Сенкевич разом з групою лекторів у спеціальному вагоні, наданому керівництвом залізниці, вирушив у тур, щоб у різних містах проводити читання на користь осіб, які постраждали під час повеней у Королівстві. Одним із перших міст, в якому вони зупинилися, були Кельце, а місцем зустрічі став зал Театру Людовика. Тут письменник прочитав своє оповідання "Два Луки". Читання проходили також на користь будівництва здравниць і церков.

Сенкевич допомагав людям під час окупації, перебуваючи у Швейцарії, у Веве, куди він поїхав разом зі своєю родиною, коли почалася війна. Тут, як голова Генерального Комітету Допомоги Жертвам Війни у Польщі, він вів боротьбу за поставку продуктів харчування на територію Царства Польського. Він організував також збори коштів з цією метою, звертаючись у безлічі закликів і меморіалів до співвітчизників і людей доброї волі.

Культурна діяльність

Сенкевич жваво цікавився культурним життям Варшави. Одним з його улюблених місць був театр, про що свідчать численні рецензії на вистави, які він писав та його драматичні проби. Він намагався залучити нових польських акторів і актрис, а також домагався високого рівня репертуару.

Письменник також брав участь у багатьох інших заходах, допомагаючи створити культурний клімат міста. Саме за його ініціативою виникла ідея придбання Прусської данини Матейко для варшавського музею і почався збір грошей у вигляді внесків для реалізації цієї мети. Однак, Матейко подарував свою картину музею в Кракові. Тоді Сенкевич направив зібрані кошти на будівництво пам'ятника Адаму Міцкевичу, хоча робота по його зведенню повинна була початися лише через 15 років.

Письменник організував читання останньої глави "Хрестоносців" (грюнвальдської битви) у краківських Сукенницях, щоб врятувати Будинок Яна Матейки. У свою чергу, під час святкування 500-річчя Ягеллонського Університету, Сенкевич заснував разом зі своїм шкільним другом Ігнацим Барановським першу в Польщі наукову аспірантуру і стипендію для докторантів. Тоді ж він був удостоєний звання Почесного доктора (Honoris Causa).

Літвос приймав участь в акції, метою якої була організація товариств просування видань Академії Умінь. Він також клопотав за створення Варшавського Наукового Товариства. Як член створеної у Варшаві Каси їм. Мяновського,яка заміняла Академію Наук, він дбав про видавничі справи та посібники для вчених. Про те, як близькі йому були наукові справи, свідчить також лист Марії Кюрі-Склодовській, в якому він вмовляв її, щоб вона переїхала з міста на Секвані до міста на Віслі.

Сенкевич також ініціював акцію опіки над руїнами хенцинського замку. У 1910 р. письменник виступив із закликом до жителів Келецького району і всієї Польщі до опіки над цією визначною пам'яткою. Він поставив свій підпис під проектом порятунку руїн замку у Черську. Ця ініціатива виникла під впливом "Хрестоносців".

Сенкевич, як у своїй літературній, так і в публіцистичній творчості, а також в рецензіях, вміло висловлював думку, яка змушувала людські серця битися частіше. Прикладом цього є, наприклад, Промова на відкритті пам'ятника Адаму Міцкевичу у Варшаві в 1898 р. з нагоди сотої річниці з дня народження поета. Автор Qvo vadis, бажаючи, щоб 1898 рік був цілком присвячений Міцкевичу, відклав термін святкування власного ювілею. Для нього будівництво пам'ятника було дуже важливим, він зайнявся перевезенням мармуру з Італії, збирав для цього гроші. Завдяки йому був знайдений і скульптор – Ципріан Годебський, автор пам'ятника.

Рік потому Сенкевич виголошував промову на відкритті пам'ятника Юліушу Словацькому в парку у Милославі. Так як вірш був йому особливо близький як поетові, він розповів про польську мову і про те, як вона використовується в поезії Словацького. Він також клопотав за перевезення праху Словацького до країни, аргументуючи це тим, що він повинен знаходитися на Вавелі або в Татрах за могилою поета. Це для Сенкевича було дуже важливим, про що свідчить передача Комітету, який цим займався, його гуморески "Ворота раю". Він також віддав гонорар, який за неї отримав.

Письменник також звертався до історії, закритої в арсеналі, зберігаючи пам'ять про колишніх воїнів, які присвятили життя Вітчизні. У листі, написаному ним до відкриття пам'ятника Стефану Чарнецькому, він підкреслював заслуги гетьмана у боротьбі за Польщу і його віру в перемогу. Поклін Сенкевича в бік історії - це ще один лист автора "Хрестоносців", присвячений оновленню могили гетьмана Стефана Жолкевського. У листі він прославляє його мужність і милосердя до переможених. Звернення до історичних персонажів, які відрізняються багатьма чеснотами, за словами письменника, повинно було нагадувати його сучасникам про втрачену мужність і відсутність сміливості прийняти бій за свободу. Хоч і заздалегідь приречений на поразку.

Освіта та просвіта

Долі дітей, їх освіта, також дуже турбували письменника. Як активіст Освітньої Матриці, завданням якої було управління школами, бібліотеками, народними домами і т. д., Сенкевич розробив та опублікував програму її діяльності. Він сподівався, що ця установа зможе підняти польську систему освіти. У рецензії Народ соб Сенкевич згадував про внески на організацію польської освіти в рамках Освітньої Матриці. А у Відкритому листі поляка до російського міністра просив відновити повноваження польської мови.

Дуже важливою ініціативою письменника було будівництво притулку в Обленгорку для дітей від трьох до шести років. Раніше він надавав дітям для навчання частину свого палацу в Обленгорку. Під час церемонії освячення притулку Сенкевич говорив про величезне значення освіти для народу і для розвитку Польщі. Свою залученість в цю діяльність він підтвердив тим, що передав гроші, зібрані на читаннях, на школу в Хельмці,організовану місцевим настоятелем.

Сенкевич щосили боровся за розвиток освіти, її популяризацію, оскільки знав, що завдяки науці народ зможе швидше відродитися.

Тож ким був Сенкевич? Послом польської справи, альтруїстом і ерудитом. Людиною, яка читає вітчизняну і світову літературу, вивчає книги з давньої і сучасної історії, філософії, теології та соціології. Використовував він і свої знання, набуті під час численних подорожей. Він завжди був поруч з іншими людьми. У своїх книгах Сенкевич звертається до теми польськості, моральності, культури і традицій. Він піднімав ці питання також у публіцистиці, намагаючись скрізь, де з'являвся, нести людям світло. Генрік Сенкевич був залучений до справ своєї Батьківщини і закликав співвітчизників до боротьби за свою національну ідентичність. Він знав, що Польща розділена не лише на карті, але і внутрішньо, тому нагадував полякам про їхні традиції, посилаючись у своїх висловлюваннях на польську географію та вітчизняну історію. Він хотів, щоб вони знали, що не достатньо просто сентиментально дивитися в минуле або візуалізувати світле майбутнє народу, треба прагнути, перш за все, до зміни мислення. Сенкевич посилався на античність, християнство та вітчизняну історію, надихався думкою стародавніх поетів і батьків літератури, щоб писати і розповідати іншим людям про істину і народ. Він сам був міцно переконаний у цих трьох важливих полюсах і з пристрастю літератора, громадського діяча та патріота вів інших до віри і надії на краще завтра.

    Література:
  1. Putowska, L., W stulecie nagrody Nobla dla Henryka Sienkiewicza (1905-2005), Kielce, 2005/ Путовська, Л., До сторіччя нагородження Нобелівською премією Генріка Сенкевича (1905-2005), Кельце, 2005.
  2. Krzyżanowski, J., Pokłosie Sienkiewiczowskie, Warszawa, 1973/ Кшижановські, Й., Твори Сенкевича, Варшава, 1973.
  3. Krzyżanowski, J., Henryk Sienkiewicz : kalendarz życia i twórczości, Warszawa, 1956/ Кшижановські, Й., Генрик Сенкевич: календар життя та творчості, Варшава, 1956.
  4. Nofer-Ładyka, A., Henryk Sienkiewicz, Warszawa, 1988/ Нофер-Ладика, A., Генрік Сенкевич, Варшава, 1988.
  5. Zabierowski, S., Niektóre źródła popularności "Trylogii" Sienkiewicza, Kraków, 1970/ Заберовські, С., Деякі джерела популярності "Трилогії" Сенкевича, Краков, 1970.
  6. Czempiński, J., Henryk Sienkiewicz, duchowy wódz narodu : jego żywot i czyny, Warszawa, 1924/ Чемпіньскі, Й., Генрік Сенкевич, духовний вождь народу : його життя та вчинки, Варшава, 1924.
  7. Żak, S., Polscy pisarze nobliści, Kielce, 1998/ Жак, С., Польські письменники-нобелівські лауреати, Кельце, 1998.

Залишіть коментар внизу

 

 НАЙНОВШИЙ

Представляємо вам шість найефективніших помічників

Сила створювати і бути сміливим. Життя прекрасне, коли у нас є

Life by you, або кожна людина -

Модна битва:

Зазвичай, ми сприймаємо кольори як щось, що існує саме по собі – як належне, і

Проблеми з використанням Перекладача Google.

Токсична ли косметика? Чи токсична косметика?

-->

Kольоротерапія.

Армстронг, Іствуд, Тейлор і Свіфт -

Kоментувати.